Представлено метод визначення ймовірності метеорологічного потенціала забруднення атмосфери за допомогою теореми Байєса. Оцінка ймовірності потенціала забруднення може бути отримана за даними стандартних мережних метеорологічних спостережень або за даними кліматичної інформації. Запропоновано модель прогноза екологічного ризику, що пристосована для практичних розрахунків і може бути використана як формальна підстава для всебічного вивчення і порівняльних оцінок екологічних ризиків.
Наведена розроблена модифікована модель АГШ, попередня версія якої успішно використовується у прогностичній схемі Російського Гідрометцентру для параметризації турбулентного обміну. Одночасно наведений аналіз переваг і недоліків методів відтворення внутрішньої структури АГШ в сучасних прогностичних моделях RAMS і WRF, які використовуються у США.
Обґрунтовується теоретична схема механізму утворення солітону Россбі з початкової стадії розвитку хвильового процесу у вигляді хвилі Кельвіна, її трансформації у прогресивну хвилю Россбі та подальшого переходу у стадію стаціонарної хвилі Россбі. Перетворення стаціонарної хвилі Россбі в солітон Россбі розглядається за допомогою аналізу основних фізичних причин поточної енергетичної перебудови хвильового процесу.
Досліджуються особливості застосування цифрового фільтру як слабкої обмеженості при ініціалізації чисельної моделі. Такий підхід дозволяє досягнути кращого динамічного балансу в початкових умовах моделі між полями різних метеорологичних величин. Результати чисельних експериментів показують, що використання цифрового фільтру забезпечує оптимальний опис полів на етапі ініціалізації моделі і зменшує швидкисть росту похибки прогнозу при подальшому інтегруванні.
За даними супутникової інформації і даними безпосередніх спостережень загального вмітсу озону на станції Академік Вернадський, були досліджені часові коливання вмісту озону над Антарктичним півострівом, побудовані карти, за якими були проаналізовані поля просторового розподілу стратосферного озону на обраному полігоні.
Пропонується модель та розглядається алгоритм розрахунку характеристик випромінювання системи антена – радіопрозоре укриття з регулярними шарами опадів.
Досліджена просторова-часова структура градонебезпечних купчасто-дощових хмар, які розвиваються на бризових фронтах у північно-західній частині Чорного моря, за період 1996-1999 р.р. за допомогою метеорологічного радіолокатора МРЛ-5. Побудована карта кількості днів з радіолуною купчасто-дощових хмар з радіолокаційною відбиваністю більше 65 dBZ в дні з розвитком бризових фронтів. Представлені статистичні характеристики бризових фронтів.
Запропоновано субмодель процесу загартування та перезимівлі озимої пшениці як складової частини комплексної динамічної моделі росту, розвитку і формування продуктивності культури.
Подано комплексне районування у середньому масштабі показників радіаційно-теплових ресурсів і вологозабезпеченості рослин на території України. На підставі моделювання подана кількісна оцінка врожаїв винограду різного виду та рівня з прив’язкою до ряду агрокліматичних районів, що виділені на карті. Визначена варіабельність потенційних врожаїв винограду під впливом мікроклімату схилів.
Розглядається вплив погодних умов на темпи розвитку та формування врожайності баклажанів, огірків, солодкого перцю та томатів в різних грунтово-кліматичних зонах України. Наводяться кількісні залежності тривалості міжфазних періодів від середньої температури повітря за період та врожайності цих культур від різних агрометеорологічних показників. Розрахована забезпеченість теплом вегетаційного періоду по всіх зонах України.
Пропонується модель формування агроекологічних категорій урожайності ярого ячменю у розрізі грунтово-кліматичних зон України, в яку входить окремий блок стебло утворення. Визначені параметри моделі і виконана перевірка її адекватності.
Розглядається проблема опису, розрахунку і прогнозування тривалості періоду посів-сходи сільськогосподарських культур. Рішення цих питань спирається на підхід, що є проблемою біологічного часу рослин. Було отримано розрахункове ітераційне рівняння обліку комплексу агрометеорологічних чинників, що впливають на тривалість періоду посів-сходи, на основі розкладання в ряд Тейлора. При цьому, були враховані основні процеси онтогенезу: фотосинтез і дихання рослин.
Представлено метод прогнозу урожайності цукрового буряку по адміністративних районах України. Його основою є модель В.П. Дмитренка, яка враховує господарський максимум урожайності, коефіцієнти продуктивності за температурою повітря і кількістю опадів та інші додаткові показники. Середня справджуваність методу прогнозу за виробничими випробуваннями склала 82%.
Викладаються результати чисельних експериментів за оцінкою впливу весняних заморозків, які спостерігалися в 3 декадах з 11 досліджуваних на нагромадження біомаси окремих органів рослини картоплі й формування врожайності в цілому стосовно до умов Кіровоградської області.
В статті розглядається проблема детального картування перерозподілу вологи та пов’язаних із ним характеристик водно-повітряного режиму (аерації) ґрунту. Запропоновано використовувати з цією метою топографічні індекси, які обраховуються за цифровою моделлю рельєфу. На прикладі невеликої дослідної ділянки показаний кореляційний зв’язок між цими індексами та характеристиками структури умовно-корінних деревостанів. Побудовано модель множинної регресії, яка дозволила отримати карту розподілу коефіцієнту гігрофільності деревостану, який відбиває відмінності в екологічних характеристиках рослин, використовуючи в якості індикаторів топографічні індекси.
На основі дослідження статистичної структури полів завислих наносів у басейні р. Десна встановлено, що такі морфометричні характеристики водозборів як їх площа, середня висота та залісеність відображають головні закономірності просторового розподілу цих полів і можуть бути використаними в якості предикторів при розробці методики розрахунків характеристик стоку завислих наносів для територій з відсутністю даних спостережень.
Тенденція висунення морського краю Килійської дельти за останні 20 років зберігається. Процеси акумуляції на українській ділянці морського краю переважають над ерозією. Середня швидкість висунення морського краю за 1984 – 2005 рр. змінюється від 0,3 до 37 м/рік. Глибини гирлового узмор’я в основному також зміщуються в море. Надійні кореляційні залежності між окремими елементами гідрометеорологічного режиму і характеристиками динаміки морського краю не виявлено.
Виділені оптимальні предиктори формування річного стоку на базі аналізу зв’язків базисних функцій перших компонент розкладання полів річного стока з кількісними показниками стокоформуючих факторів.
Розглядається сучасний стан мілководь та їх роль у функціонуванні екосистем дніпровських водосховищ. Наводяться розраховані економіко-екологічні (за площею) питомі показники мілководь водосховищ Дніпровського каскаду та їх аналіз.
Виконано розрахунок статистичних параметрів побутового стоку та їх аналіз. Виявлені статистично неоднорідні ряди, їх хронологічний хід в умовах господарської діяльності.
У статті наведений огляд існуючих методів підрахунку стоку розчинених речовин річковими водами, наведено обгрунтування та уточнення методу кубічної сплайн-інтерполяції розрахунку щоденних витрат розчинених речовин на прикладі карпатських річок, що мають низьку інформативність даних спостережень по гідрохімічним показникам.
Запропоновано сценарій формування чотирьох річок Подільської піднесеності Калюс, Караєць, Жван і Лядова, виявлені точки перехватів річок, дана їх кількісна оцінка і встановлені місця, де намічається подальший розвиток цих природних процесів.
Приведено результати адаптації тривимірної числової прогностичної термогідродинамічної моделі MECCA (Model for Estuarine and Coastal Circulation Assessment) до умов північно-західної частини Чорного моря для опису сезонної мінливості термохалинної структури і циркуляції вод.
На фактичному матеріалі розглядаються процеси підземного водообміну Світового Океану. Показано, що інєкції підземних вод відбуваються порціями тривалістю від декількох годин до 3,5 діб. Отримані результати важливі як для дослідження процесів взаємодії літосфери та гідросфери, так і для дослідження всієї системи: літосфера – гідросфера – криосфера – атмосфера.
Часова мінливість площі розповсюдження льоду у деяких морях досліджується за допомогою вейвлет-аналізу. Показаний зв’язок між низькочастотними змінами індексів Арктичного та Антарктичного коливань та площі розповсюдження морського льоду. Виявлена телеконекція, що аналогічна Антарктичному Диполю, для морського льоду у Гренландському та Беринговому морях.
У статті розглядаються ознаки та кількісні характеристики змінення рівня у Керченській протоці. Показано, що рівень моря протягом останніх 60 років збільшується з швидкістью 0,33 см/рік. Аналізуються внутрішньодобові денівеляції: поздовжні та поперечні; великомаштабні внутршньодобові денівеляції, розміром 6,5 ± 4,1 години, та дрібномаштабні двогодинні, та їх вплив на прохідні глубини в Керч-Єнікальському каналі.
Показана присутність другого (зимового) максимуму у річному ході (40-60% випадків), як розходів річок Дунай та Дніпро, так і рівня Чорного моря на станціях північно-західного узбережжя. У міжрічній мінливості відзначена загальна тенденція росту рівня моря, як по середньорічним, так і по середньозимовим даним, яка не має зв’язку із збільшенням обсягу річного стоку. Рівень моря в Одеському регіоні залежить від розходів Дунаю (r=0.8-0.9), а з розходами Дніпра (r≅0,5) зв’язок присутній із найближчими станціями – Очаків, Одеса та Іллічівськ. У характері коливань розходів Дніпра спостерігаються відмінності відносно розглянутих параметрів.